Континент майбутнього: як і навіщо українським компаніям підкорювати африканські ринки
Багато людей мислять про Африку стереотипами: корупція, низька платоспроможність, незрозуміла культура, політична нестабільність та навіть тероризм. Все це відлякує українських виробників та інвесторів від африканського континенту.
Однак останні 20 років багато африканських країн демонструють динамічне зростання ВВП, а деякі з них перетворились на привабливі інвестиційні напрямки.
За даними Bloomberg, у 2020 році одразу 7 африканських країн увійшли до ТОП-10 швидкозростаючих економік світу. Мова про Ефіопію, Уганду, Кот д'Івуар, Єгипет, Гану, Руанду та Кенію. За прогнозами економістів агентства, щонайменше п’ять з них зможуть утриматись в цьому рейтингу до 2022 року.
Капіталізація ТОП-200 найбільших публічних компаній південніше Сахари за останні 5 років зросла на 324%. І мова не лише про сировинні корпорації, а й про компанії, пов’язані з технологіями. Серед технологічних лідерів за темпами зростання у 2020 році - південноафриканський виробник програмного забезпечення для автомобілів Cartrack (+76%), зімбабвійський цифровий банківський холдинг CBZ та нігерійський телеком оператор MTN Nigeria (+58%).
Bloomberg зазначає, що у 2020 році ринок акцій Нігерії зростав найдинамічніше. Індекс зі 153 компаній показав дохідність на рівні 27%.
Не можна не помічати інтеграційних процесів, які стоять на порядку денному в країнах Африки. 21 березня 2018 року країни Африканського союзу підписали угоду про створення континентальної зони вільної торгівлі.
Країни Африки для України - це один з найбільших у світі імпортерів агропродукції, адже на континенті постійно зростає населення та споживання.
З якими труднощами стикаються українські компанії на африканському ринку, як може допомогти держава та в яких африканських країнах вести бізнес простіше, ніж в Україні?
Чим цікавий африканський ринок
Якщо на ринки ЄС, США та Китаю доволі важко пробитись через конкуренцію з великими гравцями, то не зайняті африканські ринки, що розвиваються, є доволі перспективним напрямком для менш конкурентоспроможного українського виробника.
"Коли китайці, європейці чи американці стають багатшими - вони не починають споживати українські товари. Це - не наша цільова аудиторія. Вони забезпечені в продовольчому і сировинному плані. Вони купують нові мобільні телефони, планшети, машини, квартири, подорожують. Ми не можемо їм нічого цього запропонувати.
Коли африканець стає багатшим, він в першу чергу намагається задовольнити базові людські потреби: їжа, одяг, більш комфортне житло", - пише у своєму блозі для CEO Club генеральний директор компанії Pan-African Trading Alliance Артем Гудков.
Зі слів бізнесмена, потенціал африканського ринку почне розкриватись в найближчі кілька років. Якщо вчасно не зайняти своє місце - в момент розквіту там може не бути наших компаній, а Україна ризикує зупинитись на рівні сировинного забезпечення.
Якщо африканські країни зараз зацікавлені у впровадженні технологій, які здатні надати українські компанії, або ж зі збагаченням готові купувати більше товарів з доданою вартістю (наприклад, меблі, одяг або пиво), то важливо починати співпрацю вже зараз. Це надасть перспективу отримати репутацію в місцевій діловій спільноті або ж завоювати прихильність споживачів.
Наприклад, збільшення населення в африканських країнах призвело до зростання імпорту зерна, а це в свою чергу збільшило потребу його переробки. Українська компанія "Аеромех" вчасно побачила цей тренд та почала поставляти зерноочисні комплекси в країни континенту.
В Ovostar Union помітили, що на африканському континенті зростає попит на продукти харчування з доданою вартістю. Тепер компанія постачає в країни Африки сухі яєчні продукти, які є інгредієнтами у багатьох харчових виробництвах.
Загальносвітовий тренд на цифровізацію виробництва та сільського господарства підхопила українська компанія EOS Data Analytics, яка почала продавати в країни Африки програмне забезпечення для моніторингу посівів, вологості ґрунту, оцінки пошкоджень від морозу тощо.
Африканське бізнес-середовище не є розвинутим, і наразі український бізнес там чекає багато незручностей. Але якщо компанії вдасться знайти свою нішу та надійного партнера, то через роки вона матиме солідні позиції на перспективному ринку.
Чи важко вести бізнес з африканцями
Торгівля та інвестиції в екзотичні ринки завжди супроводжуються особливостями ділового середовища, які далекі від європейських стандартів ведення бізнесу. ЕП опитала українські компанії, які представлені на африканському ринку, щоб вони поділились досвідом роботи на континенті.
Загалом не можна узагальнювати та накладати ці проблеми на всі ринки континенту, адже кожна з 54 суверенних держав має свої політичні, культурні та економічні особливості.
Перша складність, на яку звертають увагу українські компанії, - це потреба локальної присутності.
"Локальна присутність - дуже важлива. Самостійно вийти на ринок і запропонувати продукт державі та локальним фермерам складно. Тому ефективно вести бізнес вдасться лише за двох умов: або їхати туди, або знаходити надійного партнера там", - каже віце-президент EOS Data Analytics Роман Медведєв.
Цю проблему компанія вирішила пошуком надійного партнера. Критерії для вибору партнера в Африці не надто відрізняються від інших країн світу, а тому в першу чергу слід звертати увагу на охоплення ринку, портфоліо, надійність, стійкість і амбітність компанії.
Важливо розуміти, як саме вектор розвитку обраного партнера збігається з вашим.
Ovostar Union збирала першу клієнтську базу, зокрема, на міжнародних виставках, а отже можливість двосторонніх візитів, володіння англійською та французькою там вважають одним з головних викликів для виходу на африканський ринок.
Іноді українські виробники стикаються з недобросовісними імпортерами, які змінюють в останній момент умови контракту.
"Зазвичай африканські імпортери досить повільно реагують на будь-які меседжі та комунікацію. Було так, що ми погодили умови контракту, постачання, але потім імпортер в останній момент вирішив змінити умови оплати, коли ми вже вантажили для них яблука", - ділиться досвідом з ЕП представник компанії USPA fruit Володимир Гуржій.
З його слів, український виробник має бути готовим до того, що в деяких країнах африканці можуть затягувати перемовини та всіляко уникати повної оплати. Однак це не є суто місцевою особливістю, адже такі недобросовісні імпортери зустрічаються по всьому світу.
Багато українських компаній, які не працюють з великими корпораціями, побоюються потрапити на гачок до шахраїв. В компанії "Аеромех" отримують підозрілі листи з сумнівними пропозиціями раз на місяць. Найчастіше - з Нігерії та Того.
В цьому контексті не варто переоцінювати й не чесних на руку українських підприємців, які також дурять африканців на гроші.
Наприклад, у 2017 році шахраї обдурили імпортера борошна з Буркіна-Фасо на 10 тис дол. Отримавши аванс, український "продавець" просто зник, розповів ЕП генеральний директор та засновник Zalinoh Group Хароуна Зонго.
Черги з контейнерів перед входом до головного морського порту Південної Африки - міста Дурбан
Щоб гроші або товар не потрапили до рук шахраїв, українські компанії перевіряють надійність імпортера, отримуючи консультації в українських посольствах, асоціаціях, в торгово-промисловій палаті або ж у відкритих реєстрах.
Для протидії шахраям також використовують акредитив - спеціальний банківський інструмент, який захищає і продавця, і покупця.
З цього випливає наступна проблема - валютні операції та розрахунок.
В компанії "Оболонь" питання розрахунків називають одним з найскладніших у побудові відносин з Африкою.
"У країнах Північної Африки розповсюджена практика, що розрахунок за імпортні товари можливий лише через інкасо або акредитив. Для цього потрібно внести понад 100% вартості товару в банк. Весь цей час до моменту надходження товару кошти знаходяться в банку. Ані продавець, ані покупець не мають до них доступу. В середньому це займає від 45 до 60 діб", - розповіли ЕП в компанії "Оболонь".
Директор з розвитку експортних ринків Ovostar Union Курт Россі зазначив, що у більшості африканських країн є серйозні обмеження щодо розрахунків у валюті. Також перепоною може стати те, що страхові компанії можуть не надавати свої послуги у випадку роботи на потенційно небезпечних напрямках.
Зі слів Россі, країнами з підвищеним ризиком вважають Камерун, Малі, Судан, Ефіопію, Нігер, Єгипет та Нігерію, але робота з великим постачальниками мінімізує ризики.
Крім цього, для роботи IT-компаній африканським країнам однозначно не вистачає цифрового клімату, який можна було б створити, поширивши доступ до мережі Інтернет. Зараз африканські телекоми працюють над покриттям, але динаміка технологізації в різних країнах дуже відрізняється.
Наприклад, в Танзанії, за оцінками компанії EOS Data Analytics, покриття інтернетом складає 25-30%. Водночас, Руанда нещодавно запустила свій перший супутник для покриття інтернетом всієї країни. До мережі в цій країні невдовзі планують підключити школи.
За даними Асоціації GSMA, покриття Африки інтернетом досі залишається низьким, хоча динаміка проникнення доступу в мережі - одна з найбільших у світі. Якщо у 2005 році мобільним інтернетом користувалися в середньому 2,1% жителів Субсахарської Африки то у 2020 році - вже 26%.
Найкращі показники серед країн Субсахарського регіону в індексі мобільного зв’язку, яким асоціація GSMA вимірює ефективність доступу до мобільного інтернету, мають Маврикій (65.8), ПАР (60.1), Гана (52.0), Ботсвана (51.3) та Кенія (49.6).
Що стосується Північної Африки, то всі країни мають індекс вище 50. Для порівняння - Україна за цим рейтингом має показник 66.9.
Середньорічний приріст кількості смартфонів в Африці південніше Сахари складає 28%, що цілком відповідає загальносвітовим тенденціям.
У Bloomberg підрахували, що комунікаційні компанії займають 29% капіталізації ринку серед 1300 публічних компаній Африки порівняно з 13% десять років тому. В деяких країнах Африки існує проблема несприйняття технологій, однак така тенденція також не є сталою.
"Як ми долаємо проблему несприйняття технологій: локальна присутність, поширення й проведення вебінарів, сесій, симпозіумів, куди ми залучаємо місцевого партнера, когось із державних органів, когось зі Світового банку. Тобто ми організовуємо певні заходи, показуємо нові технології й пояснюємо, як вони сприятимуть розвитку регіону", - сказав у коментарі ЕП Роман Медведєв з EOS Data Analytics.
Де в Африці найліпше вести бізнес
Наразі вже чотири африканські країни випереджають Україну в рейтингу легкості ведення бізнесу Doing business. Мова про Марокко, Руанду, Маврикій та Кенію.
Кожна з цих країн має свою історію успіху та особливості, які йдуть врозріз з усталеними негативними стереотипами про економіку Африки. З деякими з них вже можна вести не тільки торгівлю, а й планувати великі інфраструктурні проєкти та інвестиції.
натиснути для збільшення
"Маврикій є привабливою білою офшорною юрисдикцією, де поєднуються політична стабільність, низькі податки, законодавство, що базується на європейській правовій традиції та відсутній валютний контроль. Держава є важливим фінансово-інвестиційним центром в масштабах усієї Африки. Окрім того, сприятливий клімат робить Маврикій люксовим курортом глобального значення", - вважає співзасновник Центру дослідження Африки Олександр Мішин.
Щоб зареєструвати компанію в цій країні, необхідно шість днів, 150 дол та пакет документів (податкова декларація, документ про реєстрацію, посвідчення особи, дозволи від муніципальних служб та документи орендаря).
Податок на прибуток в цій країні складає 15%. Податок на дивіденди, роялті та відсоткові платежі взагалі не стягують.
В Руанді на законодавчому рівні діють спрощені умови реєстрації бізнесу та прав власності, а також існує легкий доступ до кредитування.
Рейтинг Doing Business серед всіх країн світу надав країні третю сходинку за легкістю реєстрації власності та четверту - за легкістю отримання кредиту. У рейтингу сприйняття корупції Руанда посідає відносно високу 49 сходинку (для порівняння, Україна посідає 117-ту).
В Марокко відбулись реформи для зменшення бюрократичного навантаження на бізнес.
"Уряд Марокко надає податкові пільги інвесторам, вкладає гроші в інфраструктуру та покращення якості людського капіталу. У 2017 році країна повернулась до Африканського союзу, що підвищило її міжнародний авторитет", - зауважує Мішин.
Особливий інтерес інвесторів викликає туристична галузь країни. У 2019 році на курортах Марокко відпочивало 12.9 мільйона туристів. Приріст за рік склав 8,2%. На туризмі працює 10% ВВП країни.
Кенію називають основною точкою входу бізнесу до Східної Африки. Її також вважають країною з найліпшою індустріальною базою в цій частині континенту. Вона виступає транзитним хабом для Ефіопії та Південного Судану.
Олександр Мішин зазначає, що в країні високий рівень проникнення мобільного Інтернету та розвинений сектор мобільного банкінгу. На урядовому рівні створено розгалужену та впорядковану систему економічно-інвестиційних та регулюючих інститутів.
Оскільки Кенія є великим транспортним хабом та постійно конкурує в цій галузі з Танзанією, то інтерес для інвестицій являє транспортна інфраструктура. Наприклад, Китай у 2013 році підписав з країною велику угоду на 5 млрд дол, частина з яких пішла на будівництво залізничних доріг.
Зараз уряд Кенії інвестує в проект "Силіконова саванна", який має створити сприятливий клімат для IT сектору та розвитку цифрових технологій.
Політичні та економічні успіхи в зазначених країнах зробила з них важливі туристичні центри на континенті.
"Не вагаючись, я б сказав, що слід інвестувати в туристичний сектор у цих чотирьох країнах. Знаєте, новий африканський середній клас дуже вимогливий до якості обслуговування. Ось чому інвестування в інфраструктуру готелів було б дуже гарною ідеєю", - повідомив засновник Zalinoh Group Хароуна Зонго.
Як держава може допомогти з виходом на африканський ринок
У 2021 році, Міністерство зовнішніх справ оголосило про розробку стратегічного курсу на посилення співпраці з країнами Африки. У відомстві розраховують, що їхня робота допоможе українському бізнесу освоїти нові ринки.
У квітні цього року відбулась українська торгова місія до Південно-Африканської республіки. Українська асоціація бізнесу й торгівлі вважає цю країну африканським хабом, співпраця з яким створить додаткові можливості для вихід на ринки Намібії, Ботсвани, Зімбабве та Мозамбіку.
З 2013 року товарообіг ПАР та України впав з 220 млн дол до 100 млн дол. Як повідомили ЕП в Українській асоціації в ПАР та у посольстві, вже рік уряд намагається врятувати ситуацію та досягти позитивних економічних результатів в цій країні та по всьому континенту.
Зараз держава може допомогти бізнесу вирішити деякі проблеми, пов’язані з веденням бізнесу в Африці.
"Є Рада експортерів та інвесторів при МЗС. Ця інституція надає не тільки допомогу через посольства у пошуку партнерів, але і організовує брифінги, торгові місії в різні країни світу. На рівні посольств держава також може допомагати шукати та перевіряти потенційних партнерів, надавати інформацію щодо виходу на ринок.
При Раді експортерів та інвесторів посли майже на щотижневій основі проводять круглі столи. На них запрошують представників бізнесу. Вони мають можливість послухати презентацію посла, поставити прямі питання, за необхідності отримати детальнішу інформацію", - сказала у коментарі ЕП Надзвичайний і Повноважний Посол України в ПАР Любов Абравітова.
З її слів, зараз дуже не вистачає ініціативи від самого бізнесу. Абравітова вважає, що держава наразі робить все, щоб надавати актуалізовану інформацію та сприяти на будь-якому етапі зацікавленості або роботи з африканськими партнерами.
Олександр Мішин вважає, що цих заходів наразі замало. Україна має переходити до наступного етапу розвитку відносин з країнами Африки.
"Вільні ніші для бізнесу присутні, але їх стає дедалі менше через масовану експансію до Африки азійських та близькосхідних гравців. Для більшості з них торгівля - це давно пройдений етап, і вони реалізують дійсно серйозні ініціативи на континенті", - зазначив Мішин.
За його словами, Експортно-кредитне агентство, що було створено при Мінекономрозвитку, має зосередити увагу, зокрема, на страхуванні експортерів на високоризиковому африканському ринку.
Аби поглибити співпрацю та втілювати в життя серйозні проекти в Африці, Україні дуже не вистачає діалогу на найвищому державному рівні, переконує Мішин.
Йдеться про зустрічі президентів та прем’єрів, систематичну співпрацю вчених та дослідників, культурні та освітні обміни, підготовку професійних кадрів сфери африканістики із знанням необхідних для роботи в регіоні іноземних мов.
Зрештою, між Африкою та Україною досі присутній інформаційний вакуум, який треба заповнювати культурною дипломатією. Африканці мало що знають про Україну, і це заважає їм довіряти українцям як бізнес-партнерам, сказала у коментарі ЕП віце-президентка Української асоціації в ПАР Олеся Мавіяс-Лобшер.
По материалам: http://www.epravda.com.ua/publications/2021/06/9/674805/